ЯКЩО ВАША ДИТИНА СТАЛА ЖЕРТВОЮ ЦЬКУВАННЯ

ЯКЩО ВАША ДИТИНА СТАЛА ЖЕРТВОЮ ЦЬКУВАННЯ

Інколи діти стають жертвами булінгу. Більшість дітей соромляться цькування і нікому про нього не розповідають, часто звинувачують себе Можуть відчувати себе безпорадними та вважати, що з ними щось не так. Саме тому батькам необхідно мати довірливі стосунки з дітьми і виконувати прості, та, водночас, важливі рекомендації.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

Придивіться до поведінки та настрою своєї дитини. Навіть якщо ваша дитина про це не говорить, ви можете побачити ознаки того, що вона є об’єктом булінгу.

Ось деякі ознаки, на які потрібно звертати увагу:

·        Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж

можуть плакати чи почуватися хворими у шкільні дні.

·        Вони можуть не хотіти брати участь у спільній діяльності чи

соціальних заходах з іншими учнями.

·        Вони можуть поводитися інакше, не так, як звичайно.

·        Вони можуть раптом почати губити гроші чи особисті речі, або ж приходити додому у порваному одязі чи з поламаними речами і при цьому дають неймовірні пояснення.

·        Підлітки, які є жертвами булінгу і/або приставань, можуть також почати говорити про те, щоб кинути школу, і починають пропускати заходи, в яких беруть участь інші учні.

У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною. Будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину. Поговоріть з нею, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти.

Дорослі, коли дитина повідомила, що вона є жертвою булінгу, повинні говорити:

·         «Я вірю тобі». Це допоможе дитині зрозуміти, що ви готові допомогти їй вирішити цю проблему.

·         «Мені дуже шкода, що це відбулося з тобою». Дитина відчуватиме, що ви намагаєтеся зрозуміти її почуття.

«У цьому немає твоєї провини». Дитина розуміє, що вона не самотня в подібній ситуації, і що де­яким її одноліткам також доводиться відчувати або спостерігати різні варіанти залякувань, цькувань та агресії протягом навчання. Головне на цьому етапі - спрямувати зусилля на подолання проблеми.

·         «Добре, що ти зумів сказати мені про це». Це запевнить дитину в тому, що вона правильно  вчинила, звернувшись по допомогу та підтримку.

·          «Я люблю тебе й намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека». Це допоможе дитині відчути допомогу, захист та дасть надію на покращення ситуації.

Швидка та доречна реакція дорослих на ситуацію булінгу повертає дітям відчуття безпеки та захищеності, демонструє, що насилля не прийнятне. Саме тому, як тільки ви побачили або дізналися про булінг:

1.     Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації.

2.     Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні(наприклад, зі шкільної служби розв’язання конфліктів), батьки інших дітей).

3.     Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання.

4.     Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може потребувати певного часу.

Окрім того, батькам жертви булінгу варто постійно говорити про особисті кордони. Як правило, жертвами булінгу стають ті діти, які не вміють будувати власні кордони. Тобто діти можуть не розуміти, що їм потрібно робити, коли на них починають кричати, і як на це реагувати. Потрібно бути сміливим, аби ці кордони озвучувати, наприклад: "Не кричи на мене! Мені це не приємно", "Не чіпай мене!", "Я не дозволяю мене торкатися!" і тому подібне. Дитина повинна розуміти кордони свого тіла і своїх емоцій, за які не можна переступати іншим.

Батькам потрібно показати своїй дитині, як словами можна домовитися з кривдником і знайти в нього слабкі сторони, аби у подальшому такі випадки не повторювалися. 

Також батькам не варто втручатися в стосунки чужих дітей і робити їм зауваження: Краще повідомити про проблему батькам цієї дитини і вони вже мають розбиратися із ситуацією. Тобто дитина має розуміти, що зауваження їй мають робити її власні батьки. Якщо чужий дорослий, а отже, фізично сильніший, вказує дитині на її неправильну поведінку, це може спровокувати зворотній ефект.

Якщо ви побачили принизливе відео із своєю дитиною у соціальних мережах, вам слід спокійно та поступово зробити наступні кроки:

1. Поговоріть з дитиною. Скажіть, що ви не звинувачуєте її у тому, що відео потрапило до мережі (формування культури користування кіберпростором тема, якій слід приділяти багато уваги, але не в кризовій ситуації).

2. Запевніть дитину, що вона може вам довіритись і показати всі образливі відео та фото, як соромно б їй не було. Часто такий контент інтимного характеру, через що дитині важко про це говорити. Підкресліть, що вас зараз цікавить не їх вміст, а як їх вилучити з мережі.

3. Напишіть особистого листа до сервісу технічної підтримки соціальних мереж про те, що контент (вкажіть посилання) принижує права дитини, і ви вимагаєте його вилучити.

4. Покажіть дитині, що ви на її боці у цій складній ситуації.

5. Пояснюйте дитині правила безпечного користування соціальними мережами.